Молодіжна проща – це один із особливих духовних заходів Христової Церкви. Це прояв живої віри, вираженої в справі великої посвяти і жертви. У ній поєднується любов до Бога й до ближнього. Прочанин має можливість більше молитись, роздумати над своїм життям і неодмінно приступати до Святих Тайн (Сповіді і Євхаристії) та зробити добрі постанови. У своїй суті, проща ─ це діло щирого покаяння і покути, прослави Бога, Пресвятої Богородиці й усіх святих Церкви. Традиція прочанства сягає найдавніших часів християнства, коли перші послідовники Христової науки йшли до Риму і Святої Землі. Цей особливий подвиг християнина приносить багато духовних благ. Незручності пішої прощі, посвячення сил і часу для Бога, глибока молитва – все це надихає нас на переосмислення життєвих цінностей і пріоритетів. Через самозречення і жертву прочанин особливо наближається до Бога.

З нагоди року християнського покликання та святкування 1020-річчя хрещення Руси України за благословення Правлячого Архиєрея Івано-Франківської єпархії УГКЦ Володимира Війтишина оо. Василіянами для молоді у днях із 21 по 24 серпня 2008 р.Б. була організована піша проща з Івано-Франківська до Гошева та зі Львова до Гошева під назвою «Ви – світло світу».

Вчора, 26 серпня, у Саскатуні упокоївся у Господі Преосвященний Владика Михаїл (Кучмяк).

Народився 5 лютого 1923 р. в Обертині на Івано-Франківщині. Початкову і середню освіту здобув в Обертині та Коломиї, учителював.

Після закінчення війни їде студіювати до Риму. У 1947 році вступає до монастиря оо. Редемтористів і після новіціату виїжджає на навчання до Канади. У жовтні 1948 р. склав вічні обіти в Конгрегації отців редемптористів.

13 травня 1956 р. висвячений у сан священика єпископом Ісидором Борецьким.

8 березня 1988 р. призначений єпископом-помічником у Філадельфії.

27 квітня 1988 р. отримав єпископські свячення з рук Митрополита Архиєпископа Стефана Сулика.

10 жовтня 1989 р. став Апостольським екзархом у Великобританії.

У 2002 р. із благословення Святішого Отця Івана Павла ІІ пішов на заслужений відпочинок, передавши екзарший престол Владиці Павлові Хомницькому.

Коротка історія

Наш церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується. Його відкриває празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: „Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.

День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій Церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та однозгідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

Празник Успіння належить до найстарших Богородичних празників. Він почався в Єрусалимі невдовзі після Собору в Єфезі (431 р.). Первісне празнування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося „Свято Марії-Богоматері”. В одній з похвальних бесід на честь Преп. Теодосія Великого (+529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня „Пам'ять Богоматері”, це є пам'ять її Успіння. В Сирії в 5 ст. цей празник мав назву „Пам'ять Блаженної”.

У 6 ст. цей празник отримує свою теперішню назву: „Успіння Пресвятої Богородиці”. В перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння в тому самому часі. Олександрійський патріарх Теодосій (+567) приписав празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує „Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії”, а 9 серпня „Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо”. Вірмени святкують Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він був осягнув перемогу над персами.

24 серпня в Івано-Франківську відзначили День Незалежності та День Прапора України.

Святкування розпочалися спільно-подячною молитвою в Катедральному Соборі Святого Воскресіння ГНІХ. Очолив Світу Літургію Владика Володимир (Війтишин) в співслужінні священиків: о. міт. Юрія Новицького – настоятеля собору, о. Івана Жука та о. Єгена Монюка з Філадельфії.

Проповідь Владики була спрямована на подяку Господеві за дар життя, життя вільного, незалежного та милого Богові. Владика проповідував та закликав до молитви до гідності кожної особи, особи християнина та громадянина України

Після Літургії всі зібралися на майдані Незалежності. В цей день були присутні: Владика Володимир (Війтишин) – Єпарх Івано-Франківський УГКЦ, Владикам Іосаф (Василиків) – Митрополит Івано-Франківський та Галицький УПЦ КП, духовенство УАПЦ, представники влади: п. Микола Палійчук – голова Івано-Франківської ОДА, п. Ігор Олійник – голова Івано-Франківської ОР, п. Віктор Анушкевичус – голова міста Івано-Франківська, народний депутат України Роман Ткач та інші, представники  ОУН і  УПА.

На початку урочистості було здійснено чин освячення прапора, як символа нашої Батьківщини, а пізніше розпочалося віче до дня Незалежності на якому виступили, як представники духовенства так і державні особи, націоналісти, воїни УПА, представники  місцевої інтелігенції.

о.  Юрій Трухан – секретар Владики Володимира (Війтишина).

Шановні та дорогі Прочани!

Оцим листом, бо не маю іншого способу це зробити, бажаю поблагословити Вас на вашу прощу до марійської святині в Люрді. Нехай милостивий Господь за заступництвом своєї Пресвятої Матері дасть вам щасливо поїхати, корисно провести дні прощі та щасливого повернення додому. Як звик говорити наш народ: "З Богом їдьте і з Богом вертайтесь".

Звертаюся до Вас з усердним проханням під час своєї прощі щиро молитися за нашу Церкву та нашу державу та за всі ті близькі нашому серцю просьби, які так гарно зібрані у нашій релігійній пісні "О спомагай нас". Разом з Пресвятою Богородицею, нашою небесною Матір'ю, будьте молільниками перед її Сином, а нашим Господом, приносячи Йому належну похвалу і подяку, перепрошуючи Його за всі наші прогріхи, і випрошуючи для всіх нас Його благодаті.

Благословення Господнє на Вас

+ ЛЮБОМИР

24 серпня Владика Володимир благослови на добру дорогу прочан Івано-Франківської єпархії УГКЦ на святоуспенську прощу до Люрду з нагоди 150-ліття появи Пресвятої Богородиці. Автобуси з прочанами від’їхали  від Івано-Франківської Духовної Семінарії ім. Священномученика Йосафата, після спільної молитви – Літургії. Разом  з прочанами поїхав о. Віталій Дем’янець – голова молодіжної комісії та помічник о. Іван Сас. Дані священики відповідали за організацію прочан від Івано-Франківської єпархії УГКЦ.

о.  Юрій Трухан – секретар Владики Володимира (Війтишина).

23 серпня Преосвященний Владика Володимир (Війтишин) – освятив новий монастир згромадження сестер служебниць Господа і  Діви Марії з Матара (Волочене Слово) в м. Бурштин.

Ревна праця і молитва завжди дають свої плоди. Надзвичайно плідно сестри працюють в с. Крихітці, Івано-Франківського міськвиконкому, де є згромадження сестер. Окрім монастиря діє містечко милосердя Святого Миколая, де перебувають діти сироти, бідні та потребуючі, яких залишили чи не доглядають батьки. В нелегкій праці сестрам помагають отці згромадження „Воплочене Слово”, котрі є капеланами для монастиря сестер.

Така праця і зараз розгорнулася в м. Бурштин де з Благословення Владики Володимира та сприяння місцевої влади сестрам було передано територію старої лікарні, яка не використовувалася ніким і просто занепадала. За дуже короткий проміжок часу сестри дружньо переобладнали та підготували під житло один корпус, де тепер на першому поверсі розташована каплиця та побутові кімнати, а на другому – монаші келії.

19 серпня на свято Преображення ГНІХ Преосвященний Владика Кир Володимир (Війтишин) – Єпарх Івано-Франківський УГКЦ освятив новий храм в с. Новиця, Калуського деканату.

В цей день зустрів Владику Володимира декан Калуський, о. міт. Михайло Бігун разом з  адміністратором парохії о. Ігором Іванцівим та всією спільнотою вірних, яка пройшли довгий і не легкий шлях до часу відкриття храму Божого.

Завдяки ревні праці, значним пожертвам жертводавців та мешканців села вдалося збудувати величний храм. Наріжний камінь було освячено в 2000 році Божому Владикою Софроном Мудрим, ЧСВВ, а вже в 2008 р.Б. Владика Володимир освятив новозбудовану церкву.

З глибоким сумом повідомляємо, що 16 серпня 2008 року, після п’яти місяців хвороби, упокоївся в Бозі Єпископ-емерит Української Католицької Архиєпархії Філадельфії Преосвященний Владика Володимир (Паска).

Народився 29 листопада 1923 року в Елізабет (Нью Джерсі). У 1936 році вступив до підготовчої семінарії Святого Василія у Стемфорді (Коннектікут), яку закінчив у 1940 pоці, відтак – в колегіальній семінарії Святого Чарлза (1940-1941), в колегіальній семінарії Святого Василія у Стемфорді (1941-1944), де отримав ступінь бакалавра філософських наук. 1944-1947 – вивчав богослов’я в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні.

2 травня 1947 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії отримав Святе Таїнство Священства (святитель - Митрополит Філадельфійський Костянтин Богачевський).

1947-1951 – викладав англійську мову і літературу у Стемфордській семінарії Святого Василія. Водночас навчався у Фордгемському університеті (Нью-Йорк) „Мистецтва і наук”, де отримав ступінь магістра зі середньовічної літератури.

У 1948 році призначений сотрудником парафії Святого Духа у Брукліні (Нью-Йорк); 1951-1952 – парох церкви Святого Духа у Честері (Пеннсильванія); 1952-1955 - парох церкви Святого Володимира в Елізабет (Нью Джерсі). Водночас (1953-1955) був членом архиєпархіальної Адміністративної Ради Філадельфії.

1955-1958 – виконуючи парафіяльні обов'язки, викладав англійську мову і літературу в семінарії Святого Василія. 1958-1961 – виконував обов’язки економа у новоствореній єпархії Стемфорду і водночас був парохом церкви Святого Володимира у Гемстеді (Нью Йорк). 1961-1971 – канцлер і генеральний вікарій новоствореної єпархії Святого Миколая в Чикаго.

1971-1975 – вивчав канонічне право в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні і отримав ступінь доктора. В той час виконував також обов'язки директора покликань Митрополії.

1975-1984 – викладав канонічне право в католицькому університеті Америки. У 1979 році був призначений ректором Української католицької семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні, на цій посаді перебував до 1984 року. У 1980 році призначений судовим вікарієм архиєпархіального Трибуналу. 1975-1977 – виконував обов’язки консультора Комісії ревізії Кодексу східного права.

1984-1992 – парох церкви Святого Михаїла у Черрі Гілл (Нью Джерсі).

Рукопокладений на єпископа 19 березня 1992 року, призначений Єпископом-помічником для Філадельфійської архиєпархії. З того самого року виконував обов’язки генерального і судового вікарія.

Відповідно до Кодексу Канонів Східних Церков, на 75-му році життя Владика Володимир склав повноваження і з 29 листопада 2001 року як єпископ-емерит продовжував працювати судовим вікарієм і перебував в архиєпархіальному осідку.